Українська назва Гіацинт Латинська назва Hyacinthus L. Родина Лілійні - Liliaceae Батьківщина Середземномор'я, Мала Азія Легкість вирощування Для тих, хто має деякий досвід Період декоративності Залежно від виду
Цибулини
гіацинтів багаторічні, ширококонічні, вузькоконічні або яйцеподібні, в
діаметрі до 8 см. Складаються з 15-20 соковитих незамкнутих лусочок
(видозмінених листів), які щільно прилягають одна до одної. Під час
вегетації у них накопичуються запаси поживних речовини. Лусочки
прикріплені до конусоподібного денця - укороченого стебла. У пазухах
лусочок закладаються цибулини-дітки. На верхівці денця щорічно
формуються листки, суцвіття та нова брунька поновлення, у нижній
частині закладаються корені. Зовні цибулини вкриті сухими, тонкими
покривними лусочками, які і є засохлими зовнішніми лусочками. Вони
мають різне забарвлення, яке щорічно змінюється. Цибулини сортів із
синіми, блакитними, фіолетовими квітками зазвичай мають фіолетові, з
жовтими - сірувато-кремові, а з рожевими - бузкові покривні лусочки.
Листків
4-8, вони прикореневі, лінійні або лінійно-ланцетні, жолобчасті,
гладенькі, м'ясисті, яскраво-зелені, блискучі або матові, завдовжки 15-
20 см і завширшки 1 - 1,5см.
Квітконос прямий, циліндричний,
соковитий, безлистий, заввишки 20-30 см. Суцвіття - густа або розпушена
китиця, складається з 10-30 ароматних воскоподібних квіток різного
забарвлення на коротких квітконіжках. Оцвітина дзвоникоподібна, або
дзвонико-лійкоподібна, із трубкою і відігнутими частками, долями, які,
майже рівні з трубкою. Є форми з махровими квітками. Тичинок 6. Вони
прикріплені до середини трубки і розташовані в один ряд. Пиляки жовті,
зав'язь тригнізда. Плід - тригнізда м'ясиста, округла коробочка,
насіння чорнувато-буре, з округлим білим м'ясистим придатком.
Квітують
у квітні - на початку травня за температури повітря близько 10 ?С
(цвітіння триває 20-25 днів, а в теплішу погоду скорочується до 10- 14
днів.
Класифікація гіацинтів об'єднує дві основні групи - сорти з простими та з махровими квітками.
За забарвленням квіток виділяють шість груп гіацинтів - білі, рожеві, червоні, сині, бузкові та фіолетові, жовті і жовтогарячі.
За
термінами квітування їх поділяють на ранні, середні та пізні. Однак ці
розходження незначні - період між термінами квітування надраннього і
найпізнішого сорту становить у середньому 10 днів.
Гіацинтам
треба надати найсвітліше місце(10-16°С). Поливати помірно, злегка
підсушуючи між поливами. Один раз в два тижні давайти комплексне
добриво для кімнатних квітів. Коли наземна частина зів'яне повністю,
припинити полив і залишити цибулину в субстраті на літнє зберігання.
Після
очищення цибулини заносять у добре провітрюване, сухе, затінене
приміщення. Перед їх закладанням сховище і тару ретельно дезінфікують і
просушують.
Розкладають цибулини невеликим шаром у дерев'яні
шухляди, поміщають у марлеві або капронові мішечки, нещільно загортають
у папір, щоб був доступ для повітря.
Під час зберігання
всередині цибулини відбуваються найважливіші органоутворюючі процеси
(формування листків, суцвіття, кореневої системи, нової бруньки), тому
в цей період необхідно забезпечити оптимальний температурний режим.
Упродовж перших десяти днів у сховищі необхідно підтримувати
температуру 30°С. Потім, до середини вересня - 23-25°С, а надалі, до
висаджування в ґрунт, - за температури близько 17°С. При порушенні
температурного режиму процес формування суцвіття порушується, у
результаті чого навесні наступного року з'являються слабкі квітконоси з
окремими часто недорозвинутими квітками.
Вологість повітря у сховищі не повинна перевищувати 70% (за підвищеної вологості швидко розвиваються грибні захворювання).
Під
час зберігання цибулини регулярно оглядають, хворі вибраковують. Якщо
з'являються плями цвілі, цибулини просушують, а якщо розвиваються
шкідники - обробляють отрутохімікатами.
Основний спосіб
розмноження гіацинтів - вегетативний, тобто цибулинами-дітками, які
утворяться в основі материнської цибулини. Діток, зазвичай, буває
небагато (залежно від сорту - 2-3 шт. на одну материнську цибулину).
Іноді цибулини-дітки формуються під час зберігання цибулин навколо
денця старої цибулини. Перед садінням дітки обережно відокремлюють від
денця і після підсушування висаджують на спеціально підготовлені
горщики з легким поживним ґрунтом на глибину близько 10 см.
Пересаджують їх через два роки. Велика цибулина з дітками утвориться,
звичайно, через 4-6 років.
Аби одержати більше діток, на
материнській цибулині роблять надрізи або зовсім вирізують у неї денце
(це дає можливість одержати від однієї материнської цибулини від 10 до
50 цибулинок-діток).
Для препарування після викопування і
просушування відбирають великі, здорові цибулини, очищають їх від
старих коренів і лусочок, дезінфікують в темно-рожевому розчині
перманганату калію протягом 20 хв., потім знову просушують. На денці
гострим ножем роблять 2-4 хрестоподібних надрізів або конусоподібно
вирізують денце з центральною точкою росту. Зрізи обробляють товченим
деревним вугіллям. Препаровані цибулини помішують у добре вентильоване
затемнене приміщення при температурі 25?С, вологості повітря 70-80% і
витримують протягом тижня. За цей час надрізи підсихають і покриваються
корковим шаром. Цибулини найкраще класти на дротяну сітку або в шухляди
із сітчастим дном, щоб забезпечити вільний доступ повітря до зрізів.
Надалі вологість повітря у приміщенні підвищують до 90%, а температуру
- до 30°С. У пазухах запасаючих лусочок надрізаних цибулин
пробуджуються бруньки дочірніх цибулин (дітки). Перед висадженням
препарованих цибулин у сховищі на кілька днів знижують температуру до
15?С. У ґрунт цибулини висаджують у жовтні. Під час садіння дітки не
відокремлюють від материнської цибулини. Висаджені цибулини залишають у
ґрунті на два роки. На друге літо їх викопують, відокремлюють одна від
одної і восени висаджують знову, але вже на відстані 15 см одна від
одної. Після цього їх знову можна не пересаджувати аж до цвітіння, яке
настане ще через два роки, а іноді й пізніше.
Гіацинти також
можна розмножувати цибулинними лусочками. Для цього використовують
найсоковитіші молоді лусочки, які обережно зрізують біля основи і
розрізують уздовж. Місця зрізу дезінфікують, злегка підсушують і
висаджують у ящики з піском (для підтримки високої вологості ящики
накривають склом, регулярно провітрюючи). Через 3-4 місяці на місцях
зрізу з калюсу починають формуватися цибулинки-дітки, по 2-5 шт. на
кожній.
Зрідка застосовують такі методи розмноження, як
живцювання листків і квіткових стрілок. їх висаджують так само, як
цибулинні лусочки.
При насіннєвому розмноженні гіацинтів ознаки
сорту звичайно не передаються, до того ж рослини, вирощені з насіння,
починають квітувати тільки на 5- 6-й рік. Тому насіннєве розмноження
застосовують, в основному під час виведення нових сортів.
При
цьому свіже насіння висівають восени, у вересні, у шухляди із сумішшю
листяної, дернової землі та піску. Присипають його шаром землі
завтовшки 2 см. Сіянці, які з'являться навесні, регулярно поливають,
землю навколо них розпушують. Цибулинки викопують із землі і
пересаджують тільки на третій рік.
Рослина не переносить застій води.
Застосовують для озеленення малогабаритних приміщень.
