Так виходить, що багато кімнатних рослин, які ми так хочемо мати, не пристосовані до квартирних умов. Вирощувати їх заважає занадто сухе повітря, коливання температур, можливий протяг і т.д. Проте необхідні умови можна отримати, якщо зробити кімнатну тепличку або тераріум. Тепличка буде необхідна й для вкорінення черешків і вирощування рослин з насіння.

Ціль створення теплички – підтримка рівномірної температури, достатньої для вирощування теплолюбних рослин, захист рослини від протягу, жаркого сухого повітря від батарей або каміну, підтримка високої вологості. А основні вимоги – простота конструкції та декоративність. От декоративністю якраз переймається далеко не кожний квітникар, частіше запеклі колекціонери, готові побудувати будь-яке спорудження, аби тільки конструкція дозволяла максимально зручно вмістити велику кількість екземплярів.

Ну, краса – справа смаку, тому повернемося до практичної сторони питання.

Світловий режим повинен бути найбільш сприятливий для рослин, тобто рослинам повинно надходити якнайбільше світла. Бічні стінки й дах роблять скляними. Тепличку розміщують у добре освітленому місці. Недостачу природного світла потрібно компенсувати штучним досвічуванням – люмінесцентними або натрієвими лампами.

Вологість повітря в тепличці досягається обприскуванням рослин, а також установкою в ній ємностей з водою. Можливий і такий варіант – на дно теплички насипається шар керамзиту, у нього вкопуються ємності з водою, наприклад, два контейнери уздовж стінок теплички. Потім насипається шар субстрату, так, щоб край контейнерів з водою був на рівні поверхні субстрату. Щоб вода в контейнері не зацвітала і не псувалася, у неї додають таблетки активованого вугілля.  Для деяких рослин (наприклад, кактусів) повітря в теплицях може бути й сухим, у цьому випадку роль теплички – підтримка певного температурного режиму й світла.

Температурний режим. Теплички можуть бути теплі (для тропічних рослин і розмноження) і прохолодні (для субтропічних рослин), або опалювальні й неопалювані. Неопалювані теплички призначені для прохолодної зимівлі деяких видів рослин, які повинні проходити обов'язковий період спокою. У цьому випадку шкідливим є тепле повітря від батарей, і квіти поміщають у тепличку, щоб уникнути цього впливу. Роль такої теплички може виконувати акваріум, покладений на бік так, щоб верхня відкрита сторона була повернена до віконних рам, а дно убік кімнати. Додаткове освітлення може знадобитися для квітучих у цей час рослин або тих, що набирають бутони. Як, наприклад, для азалій або деяких видів кактусів (як відомо, період цвітіння в них не завжди збігається з періодом спокою). 

Опалювальні теплички можуть оснащуватися електрообігріванням з тепловим реле для автоматичного включення й виключення струму при певній температурі.  Такі теплички використовують найчастіше для насінного розмноження, для кращої схожості насіння. Найбільш примітивний варіант – розміщення ємності, накритої пакетом або склом, на опалювальній батареї або на електрогрілці.

Міні-оранжерея - найпоширеніший варіант тепличок для тропічних рослин без підігріву, що дозволяє підтримувати досить високі температури. Роль теплиці виконують акваріуми різних величин, розмірів і пропорцій. Хтось називає це тераріумом, але насправді це просто скляний ящик за макетом акваріума, але для утримання рослин. Міні-оранжереї зазвичай розміщують у кімнаті, тобто там, де повітря саме по собі досить тепле, а підсвічування дає певну кількість додаткового тепла - залежно від ламп, що використовуються. Лампи розжарювання дуже сильно нагрівають повітря, лампи денного світла практично не нагрівають його.

Якщо міні-оранжерея велика, то доцільно розташувати її на столику або підставці на коліщатах, це полегшує догляд за нею.

Догляд за тепличками, або скоріше за рослинами в них, полягає в притіненні від яскравого сонця, провітрюванні, протиранні скла від вологи, у підтримці необхідної температури й обприскуванні рослин. Необхідно пам'ятати, що в тепличках немає руху повітря, часто ця  перевага обертається й неприємностями – тепле, вологе повітря теплички є благодатним середовищем для розмноження різних грибів і бактерій – збудників хвороб рослин. Тому тепличку треба регулярно провітрювати, забезпечити достатнім освітленням. Ґрунт повинен бути легким, добре дихати, рихлитися і як легко вбирати вологу, так і легко віддавати. У закритому «приміщенні» теплички тримається більш вологе повітря, адже, крім обприскування, листя рослин постійно випаровує вологу. Це означає, що поливати квіти потрібно рідше, ніж рослини у кімнатах (хоча деякі види рослин, як, наприклад, орхідеї в тепличках, зовсім не поливаються).

Теплички для розмноження рослин поміщають зазвичай на підвіконня або на стіл перед вікном. Зверху її закривають скляною рамою, що має ухил, звернений до вікна. На нижні планки накладають шар черепків опуклою стороною нагору. На них кладуть тонкий шар мохів, засипають його чистим (неодноразово промитим) річковим піском (або торфом), у якому пророщують насіння й укореняють черешки. Ще нижче на планках закріплюють висувний піддон висотою близько 5 см із двома отворами: один — для наповнення гарячою водою, інший — для її спуску. Для обігріву теплички вливають (2-3 рази  протягом дня) гарячу воду. Найчастіше вода, що заповнює піддон на 3/4 його висоти, обігрівається електролампами. Від нагрівання й випаровування води повітря в тепличці зігрівається й зволожується. Збільшуючи або зменшуючи силу обігріву, наближаючи або віддаляючи лампи від нижнього піддона, можна регулювати в тепличці температуру (термометр знаходиться всередині теплички). Для вентиляції користуються скляною кришкою. Воду в піддон доливають по мірі випаровування.